Інвестиції в акції та фонди: як інвестору не втратити капітал?

При інвестуванні у фондовий ринок часто виникають ситуації, коли ринок стрімко падає чи коригується. Такі коливання фондового ринку, акцій компаній, фондів або ETF також відбиваються на вартості портфеля інвестора. Залежно від ступеня ризику портфеля, вартість портфеля інвестора може падати або швидше, або повільніше індексу широкого ринку S&P500.

За такого сценарію недосвідчений інвестор може закрити свої відкриті позиції та зафіксувати збиток чи зафіксувати менший прибуток, з урахуванням просадки, тобто у період падіння ринку. Це і є втрата капіталу, особливо якщо вартість портфеля інвестора знизилася нижче початкової вартості.

Залежно від розміру портфеля, оптимальним є приблизно 20-25 активів у портфелі довгострокового інвестора при сумі капіталу від 300 000 USD. Інвестиційні портфелі з меншим капіталом можуть мати іншу оптимальну кількість активів. Наприклад, 12-15 активів. При цьому рекомендується 50-60% портфеля інвестувати в індексні фонди широкого ринку або секторальні ETF американських секторів економіки.

Інші 50-40% портфеля можна інвестувати в індивідуальні акції, але їх потрібно грамотно проаналізувати, перш ніж відібрати у свій портфель. Тобто потрібно проаналізувати фундаментальні дані кожної компанії, вибрати оптимальний час для покупки та прийнятний для інвестора рівень ціни цього активу.

З точки зору диверсифікації ризику, існує стратегічний рівень, на якому потрібно ухвалити рішення про структуру портфеля, розподілити капітал за класами активів та країнами. Вибір країни інвестування пов'язаний з валютою, в якій купуватиметься актив. І ця валюта, як правило, має свій рівень інфляції. Це потрібно мати на увазі при розподілі капіталу по країнах та валютних зонах.

З точки зору структури портфеля за класами активів існує чотири основних класи активів: Акції (Equity); облігації (Fixed Income); нерухомість (Real Estate); готівка та її еквіваленти (Cash and Equivalents). Кожен клас активів має свій рівень ризику, комбінація всіх цих класів у результаті формує рівень ризику всього інвестиційного портфеля. Як правило акції та нерухомість мають більший ступінь ризику, ніж облігації та готівка.

Чим менш ризикованим є сам інвестор, тим більш консервативна структура портфеля йому потрібна. У зрілому віці інвестори вважають за краще не втратити вже існуючий капітал, мати низьку прибутковість портфеля, але при цьому мати і низький рівень волатильності (тобто ризику).

Коли ми переходимо до диверсифікації на рівні секторів економіки, слід пам'ятати, що кожен окремий сектор — це, по суті, група майже однорідних компаній. Бізнес цих компаній дуже схожий і має схожу поведінку вартості акцій.

При цьому важливо розуміти, що кожен сектор ще ділиться на індустрії, які мають у своєму складі найближчі компанії-конкуренти. Тобто сектор економіки може налічувати і 30, і 50 компаній, але вони так само поділяються на індустрії, в яких згруповано менше компаній. У кожній індустрії існує своя структура та рівень конкуренції.

Для довгострокового інвестора важливо захистити свій капітал та реалізувати диверсифікацію по секторах економіки, які мають не пов'язані макроекономічні чинники. Наприклад, фармацевтика має низьку кореляцію до нафтовидобувних компаній, а логістика, наприклад, має високу кореляцію з рітейлом. Або HoReCa, розваги та ігровий бізнес тісно пов'язані з ресторанним бізнесом (наприклад MacDonald's: MCD, Chipotle Mexican Grill: CMG).

Коли економіка зростає, то чутливі до бізнес циклу компанії почуваються краще за інші компанії, їх акції зростають швидше індексу широкого ринку S&P500. Ці компанії, як правило, мають великий ступінь ринкового ризику і волатильності, і вартість цих акцій зростає набагато швидше за індекс. Також справедливо буде і зворотне: коли ринок падає і економіка перебуває в стагнації, то ці акції падають швидше індексу широкого ринку.

Розподіл капіталу та ризику в портфелі - це складний процес і виконується він на підставі математичних та статистичних розрахунків. Пересічний та недосвідчений інвестор навряд чи зможе самостійно правильно виконати таку диверсифікацію.

В принципі, наївно можна розподілити капітал за різними активами однаково, але це буде не ефективно. Ми рекомендуємо звернутися до професіоналів, які роблять диверсифікацію ризику інвестицій правильно та грамотно. Професійний підхід до управління ризиками передбачає побудову межі ефективності та Capital Allocation Line, які відображатимуть найбільш прийнятне співвідношення ризику та прибутковості для конкретного набору активів у портфелі інвестора.

При цьому потрібно ухвалити рішення, який рівень ризику хоче прийняти інвестор. Тобто портфель може мати параметри або більш ризиковані, або менш ризиковані, все буде залежати від рівня толерантності інвестора до ризику. Від ступеня толерантності до ризику також буде залежати і склад портфеля інвестора, можливо доведеться замінити частину позицій на більш ризиковані або навпаки включити в портфель менш ризиковані активи.

Всі вищезазначені способи мінімізації ризику та розподілу капіталу в портфелі повинні підвищити стійкість портфеля інвестора до ризику та дозволити зберегти капітал не вдаючись до вимушеного закриття позицій і як наслідок до фіксування збитку чи втрати частини прибутку!

---