FAQ - Часті питання

Це комплекс професійних послуг, пов'язаних з управлінням капіталом заможних приватних осіб, спрямованих на досягнення їх фінансових цілей. Даний комплекс послуг може включати фінансове та податкове планування, управління портфелем, ризик менеджмент, розробку стратегії інвестування, юридичні та податкові консультації, інші фінансові послуги.

Управління приватним капіталом передбачає прийняття до уваги індивідуальних фінансових, юридичних, сімейних та інших особливостей та обставин клієнта. Як правило, в основі підходу лежать фінансові цілі клієнта, горизонт інвестування, толерантність до ризику, а також особливі обставини та вимоги.

Спеціалізація компанії IQ Smart Capital розкривається у розробці унікальних інвестиційних стратегій, спрямованих на отримання очікуваної прибутковості із застосуванням кількісних методів диверсифікації ризику.

Наші стратегії є комбінацією активного та пасивного способу управління, ґрунтуються на кількісних методиках розподілу капіталу та формування параметрів портфеля. Наше основне завдання – це генерувати дохід та отримати позитивну Альфу для клієнта!

Компанія IQ Smart Capital створює цінність для своїх клієнтів через планування, розробку та підтримку системи актуальних даних активів за портфелем клієнта, у тому числі параметрів ризику, прибутковості, економічних історичних та прогнозних метрик, таких як SGR, Exp.Growth EPS, EVA та ін.

Якщо ті чи інші параметри і метрики можна розрахувати, то значить ними можна керувати. Інакше кажучи, ми допомагаємо своїм клієнтам приймати виважені інвестиційні рішення!

Перед початком нашої співпраці ми рекомендуємо Вам замовити безкоштовну консультацію загального характеру для прояснення фінансових, юридичних, сімейних та інших важливих питань. Щоб стати клієнтом компанії, необхідно заповнити представлені на нашому веб-сайті (1) Анкету профілю інвестора (Investor Profile.PDF), (2) Анкету визначення толерантності до ризику (Risk Tolerance.PDF).

Далі, після консультацій та фінансового планування, необхідно чітко сформулювати цілі, горизонт інвестування, Ваші очікування щодо прибутковості портфеля інвестицій. В подальшому, на підставі цього інвестору потрібно буде прийняти рішення стосовно конкретного набору активів, з яких складатиметься його портфель.

Клієнтом компанії можуть бути починаючі або досвідчені інвестори, які мають статус кваліфікованого інвестора, досягли повноліття, не є громадянином або податковим резидентом США. Клієнтом компанії не можуть бути громадяни РФ та Білорусії, політики, високопосадовці, державні службовці високого рангу.

Для укладання договору необхідно буде підготувати та підписати: (1) копію внутрішнього паспорта; (2) копію закордонного паспорта; (3) копію ідентифікаційного номера; (4) заяву про підтвердження податкового резидентства; (5) витяг з брокерського рахунку відкритого на ваше ім'я; (6) нотаріально засвідчену письмову згоду чоловіка (дружини) на укладення договору; (7) заяву про підтвердження статусу кваліфікованого інвестора.

Договір на обслуговування з компанією IQ Smart Capital укладається письмово та підписується уповноваженим представником компанії. Договір підписується у чотирьох примірниках (по одному примірнику для клієнта та його чоловіка/дружини, та два примірники для компанії). Як правило, договір на обслуговування підписується при особистій зустрічі в офісі, але в особливих випадках можливий виїзд до клієнта.

Ми вважаємо оптимально зручними та вигідними з точки зору безпеки та можливих витрат на обслуговування рахунку, таких міжнародних брокерів: Interactive Brokers; Charles Schwab; TD Ameritrade. Інвестор самостійно може вибрати будь-якого ліцензованого брокера на свій розсуд, але ми рекомендуємо обов'язково перевіряти наявність у брокера ліцензії, і не радимо брокерів зареєстрованих у сумнівних юрисдикціях екзотичних країн тощо.

Індивідуальний брокерський рахунок відкривається через веб-сайт брокера дістанційно. Під час реєстрації та оформлення рахунку інвестору необхідно буде пройти процедури верифікації та підтвердження особи, передбачені компанією брокером. Процедура відкриття рахунку має низку складнощів та особливостей, які інвестору потрібно знати заздалегідь перед проведенням процедури реєстрації рахунку. Для цього рекомендуємо замовити консультацію з організаційних питань, пов'язаних із відкриттям рахунку у міжнародного брокера.

Для середньострокового та довгострокового інвестора, який не планує займатися внутрішньоденним трейдингом, найкраще підійде тип рахунку "Cash", тобто брокерський рахунок без залучення позикового капіталу від брокера. Тип рахунку "Margin" зазвичай дає можливість отримання кредиту від брокера під заставу суми внесеного власником рахунку капіталу.

При цьому типі рахунку інвестор буде піддаватися більшому ризику, оскільки при високих коливаннях вартості портфеля висока ймовірність настання "Margin Call" (недотримання маржинальних вимог). А це, у свою чергу, призведе до примусового закриття брокером відкритих позицій портфеля. В цьому випадку збитки будуть відраховані з внесеного капіталу власника рахунку.

У разі відкриття рахунку типу «Cash», інвестор формує портфель, купуючи активи на суму, що не перевищує капітал, який він вніс на рахунок. При цьому гроші брокера не беруть участь у портфелі інвестора і немає ризику настання "Margin Call" (недотримання маржинальних вимог).

Для цілей обліку та аналітики ефективності портфеля всі розрахунки за рахунком зазвичай ведуться в одній базовій валюті. Брокер зазвичай дозволяє вибрати лише одну валюту для прийняття її як базова валюта рахунку. Всі гроші, що перераховуються інвестором на брокерський рахунок, будуть автоматично переведені брокером у базову валюту рахунку (якщо поповнення рахунку проводиться в базовій валюті, то звісно кошти відразу зараховуються на рахунок без обмінних операцій). Для інвесторів, які хочуть інвестувати в американський чи канадський фондовий ринок, підійде USD. Для інвесторів, які хочуть інвестувати у Європейський фондовий ринок, підійде GBP чи EUR.

Справа в тому, що існує так званий валютний ризик, тобто ризик зміни курсу базової валюти до валюти інших країн. Якщо інвестор, наприклад, купує активи, що номіновані в іншій валюті, йому потрібно спочатку купити необхідну валюту, сплативши за неї базовою валютою рахунку. При закритті цієї позиції інвестору доведеться робити зворотню обмінну операцію та обмінювати капітал, номінований в іншій валюті на базову валюту рахунку. У деяких випадках брокер робить це автоматично та зараховує гроші на рахунок інвестора вже у базовій валюті.

Але, найголовніше, що отриманий прибуток від активу (номінованого в іншій валюті) можливо буде меншим за рахунок різниці курсу валют, якщо базова валюта рахунку зміцниться. У результаті отриманий прибуток у базовій валюті рахунки вже буде зовсім інший. Крім цього, існує інфляція, яку також потрібно враховувати при аналізі реальної, а не номінальної доходності портфеля інвестора.

Найзручніший спосіб поповнення індивідуального брокерського рахунку – це переказ коштів зі свого банківського рахунку (карткового або поточного) через систему SWIFT. Платіж зараховується протягом доби, комісії за переказ коштів залежать від вашого банку. Перед здійсненням транзакції, банк вимагатиме від власника рахунку пройти процедури, передбачені законодавством (KYC, AML). Це можуть бути вимоги підтвердження походження коштів, підписання заяви-зобов'язання не інвестувати кошти у санкційні компанії тощо. За більш детальною консультацією зверніться будь-ласка до банку, який вас обслуговує.

В Україні, як і в більшості країн світу, існують два основні податки, пов'язані з отриманням прибутку від інвестицій. Це податок на пасивний дохід, отриманий від дивідендів (Dividend income tax), та податок на інвестиційний прибуток або податок на приріст капіталу (Capital gain tax). Відповідно до податкового законодавства України ці податки мають самостійно розраховувати та щорічно сплачувати усі платники податків до 1 серпня, наступного за звітним роком (пункти 179.5., 179.7. статті 179 ПКУ).

Інвестору, резиденту України слід сплачувати: (1) Податок на пасивний дохід, отриманий від дивідендів за привілейованими акціями (Dividend income tax: 18%) - згідно з пунктом 167.5.1. статті 167 ПКУ; (2) Податок на пасивний дохід, отриманий від дивідендів, нарахованих нерезидентами (Dividend income tax: 9%) – згідно з пунктом 167.5.4. статті 167 ПКУ; (3) Податок на інвестиційний прибуток або податок на приріст капіталу (Capital gain tax: 18%) – згідно з пунктом 164.2.9. статті 164, та пункту 167.1. статті 167 ПКУ. Окрім цього, усі платники податків також мають сплатити військовий збір (1,5% Military tax).

Для передачі свого брокерського рахунку під управління професійному інвестиційному раднику (або Інвестиційному керуючому) спочатку слід зареєструвати та відкрити індивідуальний рахунок у брокера на своє ім'я. Потім необхідно оформити відповідний перехід через процедури передачі рахунку, передбачені брокером. Також, можлива інша процедура, коли інвестиційний радник тільки ініціює відкриття та реєстрацію рахунку у брокера на ваше ім'я. При цьому процедуру реєстрації та оформлення рахунку ви проходите самостійно через сайт брокера за загальними правилами відкриття індивідуального брокерського рахунку.

Якщо інвестор хоче самостійно контролювати і формувати портфель на брокерському рахунку, тоді він не передає управління рахунком інвестиційному раднику або професійному управляючому. Формування інвестиційного портфеля інвестор здійснює самостійно на своєму брокерському рахунку, самостійно приймає інвестиційні рішення, відбирає активи, відкриває позиції, оформляє ордери на купівлю/продаж активів (акцій компаній, фондів нерухомості, ETF та інших доступних інструментів).

Відстеження ефективності інвестиційного портфеля, аналіз активів, відстеження метрик компаній, параметрів ризику та прибутковості портфеля інвестор може доручити компанії IQ Smart Capital. Звісно, якщо інвестор хоче самостійно аналізувати та відстежувати параметри портфеля, метрики ефективності та прибутковості портфеля, економічні дані щодо компаній у портфелі, то брокерська платформа зазвичай надає інвестору досить широкі можливості для цього. Сучасна брокерська платформа зазвичай має налаштування та функції формування звітів стосовно всього брокерського рахунку.

Зазвичай інвестор, маючи свій власний унікальний інвестиційний підхід, сам визначає стратегію формування позицій у портфелі і регулярно переглядає ці позиції та керує ними. Звичайно все залежить від горизонту інвестування та параметрів ризику інвестора. Зазвичай позиції в портфелі переглядаються щокварталу після завершення сезону звітності та зниження загальної волатильності на ринку. За статистикою, після публікації фінансової звітності компаній великі гравці ринку приймають рішення протягом 1-2 тижнів після виходу фінансової звітності тієї чи іншої компанії. Але деякі пасивні стратегії інвестування передбачають перегляд позицій у портфелі один раз на півроку або один раз на рік (на закритті календарного року).

Диверсифікація ризику потрібна, щоб знизити несистематичний ризик кожного індивідуального активу. Тобто якщо в портфелі представлені компанії (або активи), то вони мають свій власний ризик (волатильність), який є наслідком впливу внутрішніх та зовнішніх факторів бізнес середовища, сектору економіки та всієї економіки в цілому. У компанії можуть бути проблеми з конкурентами, невиконання заявленого плану продажу або екологічні проблеми, можлива аварія на виробництві тощо.

Це все може вплинути на прибуток компанії та як наслідок на настрої інвесторів. У якийсь момент часу ціна акції компанії може падати або зростати швидше, або повільніше, ніж сектор і ринок. Щоб мінімізувати такий (індивідуальний) ризик активу, потрібна диверсифікація несистематичного ризику активу (середньоквадратичне відхилення ціни активу від його середнього значення – анг. Standard Deviation).

Крім того, існує ще систематичний ризик активу, так звана Бета – це коефіцієнт чутливості активу до коливань всього ринку (наприклад, індексу S&P500). Даний вид ризику теж потрібно диверсифікувати та пом'якшувати, оскільки ризик не можна усунути повністю, його можна лише мінімізувати та прийняти.

Горизонт інвестування є одним з важливих факторів для інвестора та його стратегії інвестування. Для досягнення цілей інвестор повинен визначити, на якому горизонті він хоче (або може) досягти поставлених інвестиційних цілей. Горизонт інвестування не можна розглядати окремо від інвестиційних цілей, оскільки для досягнення цілі потрібен час. Крім цього, інвестор повинен обов'язково усвідомлювати, що існує ще й швидкість, з якою може бути досягнута його інвестиційна ціль. Так ось, від швидкості досягнення інвестиційної цілі залежатиме горизонт інвестування.

Якщо метою інвестора є конкретна сума, необхідна в майбутньому, наприклад, для покупки будинку, то розуміючи початкову суму інвестицій можна розрахувати і горизонт інвестування та цільову (очікувану) швидкість щорічного приросту капіталу. Але тут треба мати на увазі і фактор інфляції, який так само щорічно знижуватиме реальну купівельну спроможність капіталу інвестора. Тобто очікувану (цільову) швидкість приросту капіталу необхідно буде скоригувати на показник очікуваної інфляції, у валюті в якій формуватиметься інвестиційний портфель (або у валюті в якій визначатиметься мета інвестора).

Стосовно інвестиційних цілей все дуже індивідуально, наприклад, для когось метою буде приріст капіталу для покупки в майбутньому яхти та/або заміського будинку з ділянкою на березі озера. Для іншого інвестора метою може бути збереження та примноження капіталу для особистого споживання у певному віці (по суті, недержавна пенсія). Метою інвестора, так само може бути накопичення та приріст капіталу для фінансування дорогої освіти дітей чи онуків. Цілі інвестування та необхідну цільову суму кожен визначає сам, але потрібно враховувати вік інвестора та початкову суму інвестицій, від яких розраховуватиметься горизонт інвестування та цільова (очікувана прибутковість) швидкість приросту капіталу.

Крім цього, також потрібно враховувати свою толерантність до ризику (терпимість до ризику), яка впливатиме на очікувану річну доходність (швидкість приросту капіталу). Ризик не можна усунути, його можна тільки пом'якшити і диверсифікувати, і від рівня толерантності до ризику багато в чому залежатиме цільова (очікувана прибутковість) швидкість приросту капіталу. Зазвичай, чим більше вік інвестора, тим нижча толерантність до ризику, отже, і більш консервативним (менш ризикованим) повинен бути портфель інвестора.

Більш консервативний портфель має у складі менш ризиковані активи і як наслідок має меншу очікувану прибутковість. І навпаки, менш консервативний (більш ризикований) портфель має зовсім інші параметри ризику та очікуваної прибутковості. У будь-якому випадку, горизонт інвестування, толерантність до ризику та цільову (очікувану прибутковість) швидкість приросту капіталу портфеля потрібно розраховувати індивідуально для кожного окремого інвестора.

Очікувана прибутковість та ризик інвестиційного портфеля, це індивідуальні параметри, які має портфель інвестора. Параметри ризику – це волатильність портфеля (англ. Standard Deviation) та систематичний ризик портфеля (англ. Beta – Бета коефіцієнт портфеля). Зазвичай вони залежать від інвестиційних цілей інвестора та горизонту інвестування. Але вони також залежать і від толерантності інвестора до ризику. При розробці інвестиційної стратегії ці параметри потрібно розрахувати, збалансувати та прийняти як можливу (гіпотетичну) поведінку вартості портфеля в майбутньому. Портфель інвестора може поводитися досить непередбачувано, коливання вартості портфеля можуть бути значними або мінімальними. Всі ці параметри ризику та прибутковості розраховуються та закладаються при розробці інвестиційної стратегії інвестора на певний обрій інвестування. Щороку параметри портфеля інвестора потрібно коригувати, оскільки змінюється вік інвестора та його толерантність до ризику.

Крім цього, у різні економічні цикли, параметри ризику та прибутковості портфеля потрібно коригувати та завчасно вживати заходів для мінімізації ризику збитків та небажаних наслідків майбутнього спаду в економіці. Ризик та очікувана прибутковість портфеля дуже тісно пов'язані, що більше ризику приймає на себе інвестор, тим більша вірогідність отримання очікуваної прибутковості у майбутньому. І навпаки, що менше ризику приймає на себе інвестор, тим менша ймовірність отримання очікуваної прибутковості у майбутньому.

Зазвичай очікувана прибутковість портфеля сприймається як потенційна прибутковість портфеля у % річних +/- якийсь % можливого річного коливання портфеля. Наприклад, очікувана прибутковість 18% річних +/- 15%, в результаті інвестор може розраховувати на очікувану прибутковість або 18% +15% = 33% або 18% -15% = 3%, або інший сценарій (33% +3%) )/4 = 9%. Але гарантувати конкретну прибутковість чи будь-яку мінімальну прибутковість ніхто ніколи не зможе. Оскільки вважається, що інвестиційний ризик є завжди, то його можна лише пом'якшити, диверсифікувати та прийняти. Тому, особливу увагу потрібно приділяти горизонту інвестування, оскільки в один рік портфель інвестора може мати малу або взагалі негативну прибутковість, а на наступний рік прибутковість може бути вищою за середню. У сумі за результатом кількох років прибутки за різні періоди можуть врівноважити один одного і в результаті портфель матиме певне позитивне значення.

Все дуже індивідуально і залежить від цілей та горизонту інвестування, від рівня толерантності інвестора до ризику, від суми початкового капіталу та віку інвестора. Також багато чого залежить від специфічних сімейних умов інвестора. Наприклад, від кількості членів сім'ї, від стабільності поточного річного доходу інвестора, від ступеня ризику всієї сім'ї. Трапляються випадки, коли інвестору терміново може знадобитися певна сума для оплати медичної операції або на інші медичні цілі для членів сім'ї інвестора.

Тому, до визначення параметрів ризику та прибутковості портфеля інвестора потрібно підходити дуже відповідально та серйозно. Для початку інвестору потрібно замовити розробку індивідуальної інвестиційної стратегії, заповнити необхідні анкети, оцінити свою толерантність до ризику, пройти кілька загальних організаційних консультацій, і тільки після цього виважено приймати рішення щодо очікуваної прибутковості та ризику. І вік інвестора в даному випадку не є визначальним фактором. Вік є одним із кількох важливих факторів, але не обов'язково достатнім для прийняття виваженого рішення про параметри доходності та ризику портфеля.

Для самостійного визначення толерантності до ризику, інвестору необхідно самостійно вивчити, обміркувати та заповнити анкети (опитувальники), що представлені на нашому веб-сайті: (1) Анкету профілю інвестора (Investor Profile.PDF) та (2) Анкету визначення толерантності до ризику (Risk Tolerance.PDF). Дані файли інвестору слід заповнити перш за все для себе, щоб самому зрозуміти та оцінити всі можливі фактори, які можуть вплинути на параметри ризику та прибутковості майбутнього інвестиційного портфеля.

Можливо, ці анкети потрібно буде ще раз осмислити та заповнити по-новому, головне мати впевненість у правильності та адекватності очікуваної доходності та ризику свого портфеля. У процесі подальшої роботи з компанією IQ Smart Capital Вам потрібно буде передати нам для аналізу та подальшого зберігання по одному примірнику заповнених та підписаних Вами анкет (опитувальників).

Оцінка результативності управління портфелем передбачає зіставлення цільових (очікуваних) значень портфелю з фактичними значеннями на горизонті один рік. Тобто оцінюються фактичні річні результати портфеля інвестора (оцінка проводиться щорічно). Залежно від стратегії інвестора та горизонту інвестування, як оціночні метрики можуть виступати Jensen's Alpha, Sharpe Ratio, Treynor Ratio. Все дуже індивідуально, і в основному залежить від типу стратегії інвестора та горизонту інвестування. Як правило, обирається один або два показники для оцінки результативності портфеля інвестора.

Якщо портфель інвестора переважно містить активи американського фондового ринку (Stocks, REITs, ETFs, Mutual Funds), то як порівняльний ринковий еталон (Benchmark) приймається індекс S&P500. Як безризикова ставка (Risk-Free Rate) може прийматися дохідність за американським 13 Week Treasury Bill, US 1Year Treasury, US 2Year Treasury, US 5Year Treasury, або середнє значення одного з цих інструментів за останні 5 років. Потрібно розуміти, що безризикова ставка це умовний чи теоретичний показник, якого насправді не існує, оскільки ризик є завжди, маленький, але він є. Тому як безризикову ставку можна прийняти будь-який з вищевказаних інструментів.

В інвестиційних стратегіях відносної доходності (Relative Return Strategies) для оцінки ефективності управління портфелем інвестора застосовується показник Jensen's Alpha (або Alpha). Цей показник порівнює прибутковість портфеля з прибутковістю ринкового стандарту (зазвичай це індекс S&P500), але адаптуючи доходність ринкового стандарту до ступеня ринкового ризику портфеля (Beta). Оскільки портфель інвестора може мати різні параметри ринкового ризику (Beta), то для справедливого порівняння, дохідність ринкового еталона потрібно помножити на Beta портфеля інвестора. У цьому випадку порівняння буде справедливим.

Найголовніше, що формула Jensen's Alpha порівнює не просто абсолютні прибутковості портфеля та ринкового еталона, а їх надлишкові прибутковості, тобто фактична прибутковість мінус безризикова ставка. Якщо в якості додаткового параметра оцінки ефективності портфеля обрано, наприклад показник Sharpe Ratio або Treynor Ratio, то кожен з цих показників розраховується окремо для ринкового еталона (індексу S&P500) і для портфеля, а потім вони порівнюються між собою.

Абсолютна прибутковість відображає лише приріст капіталу портфеля в порівнянні з початковим капіталом (на початок періоду), при цьому не береться до уваги рівень ризику (ризик портфеля). Але, в той же час (за інших рівних параметрів ризику) ринок (індекс S&P500) фактично міг би зростати набагато швидше за портфель. Це означає, що якби інвестор інвестував просто в ринок, тобто в індекс S&P500, він би заробив більше. Але, це не завжди гарна ідея, тому що в деяких випадках інвестору не потрібен зайвий ризик, який доведеться брати на себе, інвестуючи просто в індекс S&P500.

Крім того, на практиці, кожен інвестор має свою толерантність до ризику та з різних причин параметри ризику портфеля інвестора можуть бути нижчими або вищими, ніж у ринку. Тому для коректного порівняння результатів портфеля інвестора з прибутковістю ринку слід порівнювати саме прибутковість на одиницю ризику. Якщо прибутковість портфеля інвестора на одиницю ризику вища, ніж у ринку, то стратегія інвестування принесла хороший результат (при тому, що параметри ризику конкретного портфеля інвестора можуть відрізнятися від ризику всього ринку).

Якщо коректно порівняти прибутковість портфеля з прибутковістю ринку, то ефективне управління портфелем створює позитивну Альфу, і це означає, що портфель інвестора ефективніший за ринок. Важливо розуміти, що ризик є не тільки у портфеля, а й у ринку (індексу S&P500). Звідси випливає висновок, що можна інвестувати в принципі або у весь ринок або в окремий сектор ринку або в індивідуальний портфель, головне розуміти яку прибутковість отримує інвестор на одиницю ризику.

Комісія за управління - це оплата за управління портфелем інвестора, яка не враховує результативності портфеля інвестора. Тобто це, по суті, оплата послуг Керуючого портфелем, який імплементує стратегію інвестування та керує портфелем на індивідуальному брокерському рахунку інвестора.

Важливо розуміти, що комісія за управління не гарантує і не зобов'язує Керуючого забезпечити досягнення результативності портфеля. Зазвичай комісія за управління стягується поквартально або за рік, і залежно від стратегії та суми активів під управлінням (AUM) становить від 1% до 2% від суми активів під управлінням.

Комісія за результат – це сума, що стягується Керуючим портфелем за досягнутий результат за портфелем інвестора, яка залежить від фактичної прибутковості портфеля за період. Зазвичай, комісія за результат стягується поквартально або за календарний рік. По суті, це стимул і мотивація для Керуючого, щоб досягти приросту капіталу інвестора та заробити прибутковість для інвестора та для самого керуючого. Даний механізм надає можливість узгодити інтереси Інвестора та Керуючого, а також усунути конфлікт інтересів.

У світі інвестицій прийнято комісію за результат у розмірі 15-20% від суми абсолютного приросту капіталу портфеля інвестора за період. Слід також зазначити, що наявність такої комісії не гарантує досягнення результату чи прибутковості по портфелю. Оскільки ризик існує завжди, то ніхто не може гарантувати певного рівня прибутковості портфеля інвестора або відсутність збитків, керуючий лише прагне знайти баланс між прибутковістю і ризиком для конкретного інвестора.

Важливо розуміти, що Керуючий портфелем інвестора так само зацікавлений у досягненні прибутковості портфеля, як і сам інвестор, тому він діє на користь інвестора і прагнути в першу чергу знизити ризик і збільшити прибутковість портфеля.

Валова прибутковість інвестицій – це прибутковість за портфелем інвестора за певний період ДО відрахування комісії за управління та комісії за результат. Тобто це так звана «Брудна прибутковість» - показник прибутковості портфеля інвестора без урахування сум, які сплачуються керуючому.

Чиста прибутковість інвестицій - це прибутковість по портфелю інвестора за певний період ПІСЛЯ відрахування комісії за управління та комісії за результат. Тобто це так звана «Чиста прибутковість» - показник прибутковості портфеля інвестора після оплати всіх комісій керуючого.

Індивідуальна стратегія інвестування дає інвестору можливість мати свій індивідуальний інвестиційний портфель з потрібними, заздалегідь заданими параметрами ризику (Beta та Standard Deviation) та потрібним рівнем очікуваної прибутковості по портфелю. Також портфель інвестора може мати досить хороший рівень диверсифікації несистематичного ризику (Standard Deviation), що практично дозволяє мінімізувати залежність дохідності портфеля від потенційних негативних впливів (коливань ціни) кожного окремого активу.

У широкому сенсі індивідуальна стратегія — це так звана інвестиційна машина, яка працює постійно на досягнення результату на середньостроковому та довгостроковому горизонті інвестування. Індивідуальна стратегія, звісно враховує унікальні вимоги та побажання інвестора, його толерантність до ризику, бажання мати диверсифікацію за країнами, за секторами економіки, за класами активів. Так само індивідуальна стратегія може бути спрямована на найпрогресивніші сектори економіки, може поєднувати компанії зростання та компанії вартості, може мати параметри ризику такі, які потрібні інвестору.

Звичайно, все суто індивідуально і залежить від цілей та горизонту інвестування, від суми початкового капіталу та від віку інвестора. Інвесторові слід розуміти, що ринок дає широкі можливості на середньостроковому та довгостроковому горизонті. Головне — це сформулювати мету та оцінити свій рівень толерантності до ризику, щоб спати спокійно та нормально сприймати коливання вартості портфеля протягом усього періоду інвестування.

Теорія чи гіпотеза ефективного ринку (The Efficient Market Theory) розділила інвестиційний світ на два табори, на тих, хто вірить у ефективність ринку та тих, хто не вірить у ефективність ринку. Інформація про ринок, економіку, учасників ринку або будь-яка інша важлива для ринку інформація про ціни активів у сучасному інформаційному суспільстві поширюється досить швидко і дає всім учасникам ринку однакову можливість для прийняття зважених інвестиційних рішень.

Ця теорія стверджує, що ринок ефективний, оскільки вся важлива інформація про економіку та/або про конкретну акцію вже відома всьому ринку і закладена в ціні, тому неможливо перевершити за прибутковістю ринок і як наслідок неможливо отримати позитивну Альфу. Але оскільки завжди є компанії, які ростуть швидше за ринок або швидше за свій сектор, то виникає питання, чому окремі учасники ринку не знають про це і не купують акції лише цих компаній?

На практиці все набагато складніше, інформація, її доступність та швидкість поширення не є достатніми факторами для прийняття ефективних інвестиційних рішень. Завжди є щось, що вплинуло на ціну конкретного активу, на настрої учасників ринку, і це щось, дуже складно знайти і зрозуміти заздалегідь, поки ціна не відреагувала. Зазвичай, коли хтось продає актив, його завжди хтось купує, і як правило, обидві сторони абсолютно впевнені в правильності прийнятого ними рішення. Тому так складно знайти неефективність ринку та використати її для отримання більшої прибутковості, ніж прибутковість ринку.

«Світло» на ефективному ринку дійсно можна знайти, побачити та прийняти його як можливість для отримання позитивної Альфи. Існують математичні та статистичні методи розрахунків параметрів та коефіцієнтів кожного окремого активу в портфелі інвестора. Дані методики відносяться до кількісних методів аналізу та управління капіталом, які складно пояснити та інтерпретувати людині, далекої від математики та статистики.

У кожного керуючого активами чи професійного радника є свої напрацьовані стратегії та методи аналізу активів, свої унікальні методи управління та розподілу капіталу. Існують як активні способи управління портфелем, так і пасивні способи управління, але всі вони спрямовані на пошук та використання неефективності ринку для отримання позитивної Альфи або для отримання більшої, ніж у ринку прибутковості на одиницю ризику.